Roślinne krajobrazy wojny w Ukrainie. Odporność, zaradność, solastalgia, dyskursy narodotwórcze

War impacts not only human lives, but it also reshapes ecosystems and the lives of non-human actors who are forced to adapt to new and often devastating circumstances. The ongoing war in Ukraine provides an important and urgent context for analyzing these connections, especially as the humanities and social sciences are developing an increasing number of tools for analyzing multi-species relationships.

Since the Russia’s full-scale invasion of Ukraine, environmental destruction has become widely discussed in both traditional and social media. Images and stories about war-damaged landscapes, ecocide, and multispecies survival are present in current discussions and narratives. Such narratives highlight how plants, animals, and ecosystems become part of human experiences of war, loss, and resilience.

Aim of the project

This project focuses on human–plant relations during the war in Ukraine, specifically on:

• Solastalgia – the emotional suffering linked to the loss of familiar environments
• People’s resilience in the face of ecological destruction
• Nation-building discourses that draw on relationships with plants, land, and landscape

Central research questions include:

How do people perceive environmental destruction caused by warfare? Does war evoke nostalgia for damaged or lost landscapes? How do relationships with plants and ecosystems support human resilience? And how are these experiences reflected in everyday practices and cultural narratives?

Research context and methods

Ukraine’s ecological variety, from eastern steppes to western beech forests, creates diverse experiences of environmental change. The project’s fieldwork will involve interviews with internally displaced people who reside in Uzhhorod and other localities in Zakarpattia, as well as the residents of the city and region. We will talk to both people who experienced first hand the environmental loss and those whose understanding of such loss is shaped through media and contact with displaced communities.

The project will be conducted twofold:

• by collecting (using diverse ethnographic methods) and analysing ethnographic material from fieldtrips to Zakarpattia;
• and analysing digital and traditional media coverage on the shift of perception of environmental changes caused by the war, when indicated by people as sources of their knowledge on the subject.

Aiming for deeper and more diverse understanding of the interspecies relations various ethnographic methods will be employed (including mapping, involvement of photographs, video and walking methods), photo voucher specimens of important plant species will be collected, artistic activities with the participation of the research participants, artists and researchers will be co-created in the research process.

Research process and field trips

In the midst of war, Uzhhorod is relatively a peaceful city in Ukraine’s westernmost Zakarpattia region, which has become a crossroads for people looking for safety. This is the setting of our research. War does not only devastate communities: it reshapes ecosystems, uproots plants and people alike, and forces entirely new reality.

Uzhhorod is situated near the Slovak border and is located on the Uzh river, the city appears quiet compared to the East and South of the country. However, since 2022, it has witnessed remarkable change: tens of thousands of internally displaced people have arrived, transforming the city and the region as well. During our first field trip we visited Siverskodonetski pavuchky volunteer hub (Spiders from Siverskodonetsk) where people can come and create camouflage nets for soldiers on the frontlines. Such nets help tremendously with covering military equipment from drones and FVPs. People who come to the center are predominantly IDPs from various cities and regions, some are under occupation, some are at or extremely close to the frontlines. We spent quite a bit of time helping with nets and getting to know people and their stories, their current life in Uzhorod and what they miss from their hometowns and regions.

We also had the opportunity to connect with people at the university in Uzhorod, some are academics who work with similar topics and research, but also we got a chance to have access to university dormitories that host IDPs. This also gave us chance to speak to different people who shared their heart-breaking stories. We had a chance to learn more about their homes that they had to leave, what they miss, what kind of natural and urban landscape they know and remember, and how they find themeless in new place and new reality. Below you can see a garden near the dormitory where IDPs live: 

During one of the visits to the dormitory, we met a woman from Luhansk, who became twice an IDP. First time fleeing Luhansk in 2014, and then Kharkiv in 2022. Since the war broke out she has been living in Uzhorod and during our conversation about plants and landscapes, she showed us plants that she is taking care of at the window ceiling in the corridor of the dorm. Such focus on plants in the communal space introduces aesthetic order and tidiness, and taking care of plants and space gives hope. Another woman we met in the dormitory, had similar story, as she was twice IDP and also from Luhansk region, she experienced a lot of trauma and difficulties due to war and how it affected her and her children. As we were talking to her about her life in Uzhorod and the dormitory, she mentioned plants rescued in the dormitory kitchen and the mutual concern of people for the well-being of plants, how she tenders and how perhaps it gives hope and feeling of home. Below you can see the pictures of dormitory plants:

While Uzhhorod serves as a safe space, Zakarpattia’s landscapes tell another story. In the Carpathian polonyna areas, plans for wind farms have sparked deep concerns and controversy. Many turbines are proposed, even in ecologically sensitive areas like the ‘Emerald Network’ sites protected by European conservation law. For many locals, these plans are not just an energy question but a cultural and ecological one: the construction threatens ancient forests, biodiversity, and just ways of life of the local community.

We also had the opportunity to participate in a toloka (community clean-up), organized by a group of local activists who are trying to save the old cemetery in Uzhhorod from demolition. It is a space with its own character, overgrown with old trees and lush shrubs. The city authorities plan to create a memorial park, which will completely transform the character of the place and could easily become a catalyst for development in the area. Therefore, the activist group regularly attends cemetery cleanups and strives to demonstrate how important a space it is to the city’s ecosystem, in its current, somewhat ‘wild’ state. They see not only its ecological significance but also its historical significance. Below, you can see a photo of the plan for the future park:

During this first field trip, we also spent couple days in Lviv, another Western city that is far from frontlines, and considered to be relatively safe. One of the places that we planned on visiting is Rozsadnyk, which is a space for urban gardening and horticulture in the middle of Lviv in the park. The idea of ​​creating a multifunctional public space for the comprehensive popularisation of modern urban gardening and horticulture appeared in early 2021. This space developed and hosted many events for the communities, and in 2023 it was focused on green participation. More than 1,650 residents participated in the events, more than a third of whom were representatives of vulnerable groups (IDPs, unemployed youth, LGBTIQ, persons with disabilities, family members of military personnel, persons with mental disorders, veterans, women who experience various forms of discrimination). We got a chance to meet people who work and volunteer there and find out more about this great initiative.

More updates will be followed after the next field trip, stay tuned!

Innovation and contribution

In Uzhhorod, people live in complicated time and space - displaced, yet building new forms of belonging. They bring their memories of home landscapes, their relationships with environment, and their grief for what has been lost. Inspired by earlier research on plant-human relationships in Ukraine and shaped by direct humanitarian experiences, this project advances multispecies ethnography by grounding it in the lived reality of war and displacement. It contributes to the ‘relational turn’ in anthropology and expands knowledge about how human and nonhuman lives intertwine in times of crisis. Ultimately, the project seeks to give practical meaning to theories of interspecies relations, highlighting how plants and landscapes matter deeply in shaping resilience, identity, and visions of the future during war.

• Iwa Kołodziejska took part in panel discussion at Ukrainki Dom (NOWA KARTOGRAFIA — ILE KILOMETRÓW DO LINII FRONTU. WZAJEMNE POWIĄZANIA): https://ukrainskidom.pl/nowa-kartografia-artpole/ [4]
• Iwa Kołodziejska took part in Festiwal Nauki (topic Rośliny na wojnie w Ukrainie [Plants at War in Ukraine]): https://www.etnologia.uw.edu.pl/aktualnosci/wl-i-ik-na-festi... [5]
• Roślinne krajobrazy wojny w Ukrainie [Vegetal landscapes of war in Ukraine] – lecture by Dr. Iwa Kołodziejska: https://bwa.wroc.pl/wydarzenie/roslinne-krajobrazy-wojny-w-u... [6]
• Iwa Kołodziejska spoke at the Researchers at the Border Seminar

Війна впливає не лише на людські життя, але й змінює екосистеми та життя нелюдських суб’єктів, які змушені адаптуватися до нових і часто руйнівних обставин. Війна в Україні створює важливий та терміновий контекст для аналізу цих зв'язків, особливо враховуючи те, що гуманітарні та соціальні науки розробляють дедалі більше інструментів для аналізу багатовидових взаємозв’язків.

З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну питання руйнування навколишнього середовища широко обговорюється як у традиційних медіа, так і в соціальних мережах. Зображення та історії про пошкоджені війною ландшафти, екоцид та багатовидове виживання присутні в сучасних дискусіях та наративах. Такі наративи підкреслюють, як рослини, тварини та екосистеми стають частиною людського досвіду війни, втрат та стійкості.

Мета проєкту

Цей проєкт зосереджений на стосунках між людиною та рослинами під час війни в Україні, зокрема на:

• Соласталгії – емоційних стражданнях, пов’язаних із втратою звичного середовища
• Стійкості людей перед обличчям екологічного руйнування
• Дискурсах про будівництво нації, що спираються на стосунки з рослинами, землею та ландшафтом

Центральні дослідницькі питання включають:

Як люди сприймають руйнування навколишнього середовища, спричинене війною? Чи викликає війна ностальгію за пошкодженими або втраченими ландшафтами? Як стосунки з рослинами та екосистемами підтримують людську стійкість? І як цей досвід відображається у повсякденній практиці та культурних наративах?

Контекст та методи дослідження

Екологічне різноманіття України, від східних степів до західних букових лісів, створює широкий досвід змін навколишнього середовища. Польова робота проекту включатиме інтерв’ю з внутрішньо переміщеними особами, які проживають в Ужгороді, на Закарпатті, а також з мешканцями міста та регіону, чиє розуміння екологічних втрат формується через медіа та контакти з переміщеними громадами.

Проект буде проводитися у двох напрямках:

• шляхом збору (з використанням різноманітних етнографічних методів) та аналізу етнографічних матеріалів з польових поїздок до Закарпаття;
• та аналізу висвітлення в соцмережах та традиційних ЗМІ зміни сприйняття змін навколишнього середовища, спричинених війною, коли співрозмовники вкажуть їх як джерела своїх знань з цієї теми.

Прагнучи глибшого та різноманітнішого розуміння міжвидових зв’язків, будуть застосовані різні етнографічні методи (включаючи картографування, залучення фотографій, відео та методів ходьби), будуть зібрані фото зразки важливих видів рослин, у процесі дослідження будуть спільно створені мистецькі заходи за участю учасників дослідження, художників та дослідників.

Процес дослідження та польові поїздки

У розпал війни Ужгород – відносно мирне місто в найзахіднішій Закарпатській області України, яке стало притулком для людей, які шукають безпеки. Це місце проведення нашого дослідження. Війна не лише руйнує суспільство: вона змінює екосистеми, вириває з корінням рослини та людей, і нав’язує абсолютно нову реальність.

Ужгород розташований поблизу словацького кордону на річці Уж, місто виглядає тихим порівняно з лінією фронту. Однак, з 2022 року воно стало свідком разючих змін: сюди прибули десятки тисяч внутрішньо переміщених осіб, що змінило як місто, так і регіон. Під час нашої першої польової екскурсії ми відвідали волонтерський центр «Сіверськодонецькі павучки» де люди можуть прийти та створити камуфляжні сітки для солдатів на передовій. Такі сітки дуже допомагають у маскуванні військової техніки від дронів. Люди, які приїжджають до центру, переважно є ВПО з різних міст та регіонів, деякі перебувають під окупацією, деякі – на передовій або дуже близько до неї. Ми витратили чимало часу, допомагаючи з мережами та знайомлячись з людьми та їхніми історіями, їхнім теперішнім життям в Ужгороді та тим, чого їм не вистачає у рідних містах та регіонах. Ми також мали можливість поспілкуватися з людьми в університеті в Ужгороді, деякі з яких є науковцями, які працюють зі схожими темами та дослідженнями, а також ми побували в університетських гуртожитках, де проживають ВПО. Це також дало нам шанс поспілкуватися з різними людьми, які поділилися своїми зворушливими історіями. Ми дізналися більше про їхні домівки, які їм довелося покинути, чого їм не вистачає, який природний та міський ландшафт вони знають та пам’ятають, і як вони відчувають себе в новому місці та новій реальності. Нижче ви можете побачити сад біля гуртожитку, де живуть ВПО:

Під час одного з візитів до гуртожитку ми зустріли жінку з Луганська, яка двічі є ВПО. Вперше вона виїхала з Луганська у 2014 році, а потім з Харкова у 2022 році. З початку війни вона живе в Ужгороді, і під час нашої розмови про рослини та ландшафти вона показала нам рослини, за якими доглядає, біля вікна в коридорі гуртожитку. Така зосередженість на рослинах у спільному просторі вносить естетичний порядок та охайність, а догляд за рослинами та простором дає відчуття надії. Інша жінка, з якою ми зустрілися в гуртожитку, мала схожу історію, оскільки вона двічі була ВПО і також з Луганської області, вона пережила багато травм і труднощів через війну та те, як вона вплинула на неї та її дітей. Коли ми розмовляли з нею про її життя в Ужгороді та гуртожитку, вона згадала про рослини, врятовані на кухні гуртожитку, та про спільну турботу людей про благополуччя рослин, про те, як вона доглядає за ними, і як, можливо, це дає надію та відчуття дому. Нижче ви можете побачити фотографії рослин гуртожитку:

Хоча Ужгород слугує безпечним простором, ландшафти Закарпаття розповідають іншу історію. У передгір’ях Карпат плани будівництва вітрових електростанцій викликали глибоке занепокоєння та суперечки. Як рішення, пропонується багато вітрогенератоів, навіть в екологічно чутливих районах, таких як ділянки «Смарагдової мережі», що охороняються європейським законодавством про охорону природи. Для багатьох місцевих жителів ці плани є не лише енергетичним питанням, а й культурним та екологічним: будівництво загрожує пралісам, біорізноманіттю та навіть способу життя місцевої громади.

Ми також мали можливість взяти участь у толоці, організованій групою місцевих активістів, які намагаються врятувати старий цвинтар в Ужгороді від знесення. Це простір зі своїм власним характером, зарослий старими деревами та пишними чагарниками. Міська влада планує створити меморіальний парк, який повністю змінить характер місця та може легко стати каталізатором розвитку в цьому районі. Тому група активістів регулярно відвідує прибирання цвинтаря та прагне продемонструвати, наскільки важливим є цей простір для екосистеми міста в його нинішньому, дещо «дикому» стані. Вони бачать не лише його екологічне значення, а й історичне. Нижче ви можете побачити фотографію плану майбутнього парку:

Під час цієї першої екскурсії ми також провели кілька днів у Львові, ще одному західному місті, яке знаходиться далеко від лінії фронту та вважається відносно безпечним. Одним із місць, яке ми планували відвідати - Розсадник, простір для міського садівництва та городництва посеред Львова в парку. Ідея створення багатофункціонального громадського простору для комплексної популяризації сучасного міського садівництва та городництва виникла на початку 2021 року. Цей простір розробив та провів багато заходів для громад, а у 2023 році він був зосереджений на зеленій партисипації. У заходах взяли участь понад 1650 мешканців, понад третина з яких були представниками вразливих груп (ВПО, безробітна молодь, ЛГБТІК, особи з інвалідністю, члени сімей військовослужбовців, особи з психічними розладами, ветерани, жінки, які зазнають різних форм дискримінації). Ми мали можливість зустрітися з людьми, які працюють та займаються волонтерством, та дізнатися більше про цю чудову ініціативу.

Більше оновлень буде після наступної поїздки, слідкуйте за оновленнями!

Інновації та внесок

В Ужгороді люди живуть у складному часі та просторі – переміщені, але будують нові форми приналежності. Вони приносять свої спогади про рідні краєвиди, свої стосунки з навколишнім середовищем та своє горе за втраченим. Натхненний попередніми дослідженнями взаємовідносин між рослинами та людьми в Україні та сформований безпосереднім гуманітарним досвідом, цей проєкт розвиває багатовидову етнографію, ґрунтуючи її на життєвій реальності війни та переміщення. Він сприяє ‘реляційному повороту’ в антропології та розширює знання про те, як людське та нелюдське життя переплітаються в часи кризи. Зрештою, проєкт прагне надати практичного, людиноцентричного значення теоріям міжвидових відносин, підкреслюючи, яке велике значення мають рослини та ландшафти у формуванні стійкості, ідентичності та бачення майбутнього під час війни.

• Іва Колодзейська взяла участь у панельній дискусії в Українському домі (НОВА КАРТОГРАФІЯ — СКІЛЬКИ КІЛОМЕТРІВ ДО ПЕРЕДОВОЇ. ВЗАЄМОСПОЛУЧЕННЯ): https://ukrainskidom.pl/nowa-kartografia-artpole/ [4]
• Іва Колодзейська взяла участь у Фестивалі науки (тема: Рослини у війні в Україні): https://www.etnologia.uw.edu.pl/aktualnosci/wl-i-ik-na-festi... [5]
• Рослинні ландшафти війни в Україні – лекція доктора Іви Колодзейської;
• Іва Колодзейська виступила на семінарі «Дослідники на кордоні».

Wojna wpływa nie tylko na ludzkie życie, ale także przekształca ekosystemy i życie podmiotów pozaludzkich, które zmuszone są do adaptacji do nowych, często niszczycielskich okoliczności. W miarę jak nauki humanistyczne i społeczne coraz częściej badają relacje międzyludzkie poprzez etnografię wielogatunkową, trwająca wojna na Ukrainie stanowi ważny i pilny kontekst dla analizy tych powiązań.

Od czasu pełnej inwazji Rosji na Ukrainę, zniszczenia środowiska stały się szeroko dyskutowane zarówno w mediach tradycyjnych, jak i społecznościowych. Obrazy i historie o zniszczonych przez wojnę krajobrazach, ekobójstwie i przetrwaniu wielu gatunków są obecne we współczesnych dyskusjach i narracjach. Narracje te podkreślają, jak rośliny, zwierzęta i ekosystemy stają się częścią ludzkich doświadczeń wojny, strat i odporności.

Cel projektu

Projekt koncentruje się na relacjach człowiek–roślina podczas wojny na Ukrainie, a w szczególności na:

• Solastalgii – cierpieniu emocjonalnym związanym z utratą znanego środowiska
• Odporności człowieka w obliczu zniszczeń ekologicznych
• Dyskursach narodotwórczych, które odwołują się do relacji z roślinami, ziemią i krajobrazem

Główne pytania badawcze obejmują:

Jak ludzie postrzegają zniszczenia środowiska spowodowane działaniami wojennymi? Czy wojna wywołuje nostalgię za zniszczonymi lub utraconymi krajobrazami? W jaki sposób relacje z roślinami i ekosystemami wspierają odporność człowieka? I jak te doświadczenia znajdują odzwierciedlenie w codziennych praktykach i narracjach kulturowych?

Kontekst i metody badawcze

Różnorodność ekologiczna Ukrainy, od wschodnich stepów po zachodnie lasy bukowe, tworzy zróżnicowane doświadczenia zmian środowiskowych. Badania terenowe w ramach projektu obejmą wywiady z osobami wewnętrznie przesiedlonymi, zamieszkującymi Użhorod na Zakarpaciu, a także z mieszkańcami miasta i regionu, których rozumienie strat środowiskowych kształtowane jest przez media i kontakt z przesiedlonymi społecznościami.

Projekt będzie realizowany dwutorowo:

• poprzez gromadzenie (z wykorzystaniem różnorodnych metod etnograficznych) i analizę materiałów etnograficznych z wyjazdów terenowych na Zakarpacie;
• oraz analizę cyfrowych i tradycyjnych przekazów medialnych na temat zmiany postrzegania zmian środowiskowych spowodowanych wojną, wskazywanych przez ludzi jako źródła ich wiedzy na ten temat.

W celu uzyskania głębszego i bardziej zróżnicowanego zrozumienia relacji międzygatunkowych zastosowane zostaną różne metody etnograficzne (w tym mapowanie, wykorzystanie fotografii, materiałów wideo i metod spacerowych), zbierane będą okazy fotograficzne ważnych gatunków roślin, a w procesie badawczym będą współtworzone działania artystyczne z udziałem uczestników badań, artystów i badaczy.

Proces badawczy i wyjazdy terenowe

W samym środku wojny Użhorod to stosunkowo spokojne miasto na najbardziej wysuniętym na zachód Zakarpaciu na Ukrainie, które stało się skrzyżowaniem dróg dla osób poszukujących bezpieczeństwa. To właśnie tam prowadzimy nasze badania. Wojna nie tylko niszczy społeczności: przekształca ekosystemy, wyrywa rośliny i ludzi z korzeniami, a także wymusza zupełnie nową rzeczywistość.

Użhorod, położony w pobliżu granicy ze Słowacją i nad rzeką Uż, wydaje się cichy w porównaniu z linią frontu. Jednak od 2022 roku miasto jest świadkiem niezwykłych zmian: przybyły dziesiątki tysięcy osób wewnętrznie przesiedlonych, co odmieniło zarówno miasto, jak i region. Podczas naszej pierwszej wizyty terenowej odwiedziliśmy centrum wolontariatu „Siverskodonetski pavuchky” (Pająki z Siverskodonetska), gdzie ludzie mogą przyjść i tworzyć siatki maskujące dla żołnierzy na linii frontu. Takie siatki są niezwykle pomocne w osłonie sprzętu wojskowego przed dronami i pojazdami bojowymi. Do ośrodka przybywają głównie osoby wewnętrznie przesiedlone z różnych miast i regionów – niektóre są okupowane, inne znajdują się na linii frontu lub w jej pobliżu. Poświęciliśmy sporo czasu na pomoc w budowaniu sieci i poznawanie ludzi, ich historii, ich obecnego życia w Użhorodzie i tego, za czym tęsknią w swoich rodzinnych miastach i regionach. Mieliśmy również okazję nawiązać kontakt z osobami z uniwersytetu w Użhorodzie, z których część to naukowcy zajmujący się podobnymi tematami i badaniami, a także mieliśmy okazję odwiedzić akademiki uniwersyteckie, w których mieszkają osoby wewnętrznie przesiedlone. Dało nam to również możliwość rozmowy z różnymi osobami, które podzieliły się swoimi poruszającymi historiami. Mieliśmy okazję dowiedzieć się więcej o ich domach, które musieli opuścić, o tym, za czym tęsknią, jaki rodzaj naturalnego i miejskiego krajobrazu znają i pamiętają, oraz jak odnajdują się w nowym miejscu i nowej rzeczywistości. Poniżej widać ogród w pobliżu akademika, w którym mieszkają osoby wewnętrznie przesiedlone:

Podczas jednej z wizyt w akademiku spotkaliśmy kobietę z Ługańska, która dwukrotnie została przesiedlona. Po raz pierwszy uciekła z Ługańska w 2014 roku, a następnie z Charkowa w 2022 roku. Od wybuchu wojny mieszka w Użhorodzie i podczas naszej rozmowy o roślinach i krajobrazie pokazała nam rośliny, którymi się opiekuje, na suficie okna w korytarzu akademika. Takie skupienie się na roślinach w przestrzeni wspólnej wprowadza estetyczny ład i porządek, a dbanie o rośliny i przestrzeń daje nadzieję. Inna kobieta, którą spotkaliśmy w akademiku, miała podobną historię. Dwukrotnie była przesiedlona i również pochodziła z obwodu ługańskiego. Doświadczyła wielu traum i trudności związanych z wojną i tym, jak wpłynęła ona na nią i jej dzieci. Kiedy rozmawialiśmy z nią o jej życiu w Użhorodzie i w akademiku, wspomniała o roślinach uratowanych z kuchni akademika i o wzajemnej trosce ludzi o ich dobro, o tym, jak je pielęgnuje i jak to być może daje nadzieję i poczucie domu. Poniżej można zobaczyć zdjęcia roślin w akademikach:

Chociaż Użhorod jest bezpieczną przestrzenią, krajobrazy Zakarpacia opowiadają inną historię. Na połoninach w Karpatach plany budowy farm wiatrowych wzbudziły głębokie obawy i kontrowersje. Wiele turbin jest planowanych, nawet na obszarach wrażliwych ekologicznie, takich jak obszary „Sieci Szmaragdowej”, chronione europejskim prawem ochrony przyrody. Dla wielu mieszkańców plany te to nie tylko kwestia energetyczna, ale także kulturowa i ekologiczna: budowa zagraża starożytnym lasom, bioróżnorodności i po prostu sposobowi życia lokalnej społeczności.

Ponadto miałyśmy również okazję wziąć udział w tołoce, zorganizowanej przez grupę lokalnych aktywistek, które starają się uchronić stary cmentarz w Użhorodzie przed likwidacją. Jest to przestrzeń ze swoim charakterem, porośnięta starymi drzewami i bogatymi zakrzewieniami. Władze miasta planują utworzyć park pamięci, który całkiem zmieni charakter miejsca i łatwo stanie się przyczynkiem dla rozwoju deweloperki w okolicy. Dlatego też grupa aktywistów przychodzi regularnie na sprzątanie cmentarza i stara się pokazać jak ważną przestrzenią dla ekosystemu miasta jest on w swojej obecnej lekko “zdziczałej” postaci. Widzą nie tylko jego ekologiczne znaczenie, ale i historyczne. Poniżej można zobaczyć zdjęcie planu przyszłego parku:

Podczas tej pierwszej wycieczki spędziliśmy również kilka dni we Lwowie, innym zachodnim mieście, położonym daleko od linii frontu i uważanym za stosunkowo bezpieczne. Jednym z miejsc, które planowaliśmy odwiedzić, był Rozsadnik, przestrzeń miejskiego ogrodnictwa i ogrodnictwa w parku w centrum Lwowa. Pomysł stworzenia wielofunkcyjnej przestrzeni publicznej, służącej wszechstronnej popularyzacji nowoczesnego miejskiego ogrodnictwa i ogrodnictwa, narodził się na początku 2021 roku. Przestrzeń ta rozwinęła się i gościła wiele wydarzeń dla społeczności, a w 2023 roku koncentrowała się na zielonym udziale społecznym. W wydarzeniach wzięło udział ponad 1650 mieszkańców, z których ponad jedna trzecia to przedstawiciele grup wrażliwych (przesiedleńcy wewnętrzni, bezrobotna młodzież, osoby LGBTIQ, osoby z niepełnosprawnościami, członkowie rodzin żołnierzy, osoby z zaburzeniami psychicznymi, weterani, kobiety doświadczające różnych form dyskryminacji). Mieliśmy okazję spotkać się z osobami, które pracują i angażują się w wolontariat, i dowiedzieć się więcej o tej wspaniałej inicjatywie.

Więcej informacji pojawi się po kolejnym wyjeździe!

Innowacje i wkład

W Użhorodzie ludzie żyją w skomplikowanej przestrzeni i czasie – wysiedleni, a jednak budujący nowe formy przynależności. Przynoszą ze sobą wspomnienia o rodzinnych krajobrazach, relacje z otoczeniem i żal po stracie. Zainspirowany wcześniejszymi badaniami nad relacjami między roślinami a ludźmi na Ukrainie i ukształtowany przez bezpośrednie doświadczenia humanitarne, projekt ten rozwija etnografię wielogatunkową, osadzając ją w realiach wojny i wysiedleń. Przyczynia się on do ‘zwrotu relacyjnego’ w antropologii i poszerza wiedzę na temat tego, jak życie ludzi i zwierząt splata się w czasach kryzysu. Ostatecznie projekt dąży do nadania praktycznego, zorientowanego na człowieka znaczenia teoriom relacji międzygatunkowych, podkreślając, jak ważne są rośliny i krajobrazy dla kształtowania odporności, tożsamości i wizji przyszłości w czasie wojny.

• Iwa Kołodziejska wzięła udział w dyskusji panelowej w Domu Ukrainki (NOWA KARTOGRAFIA — ILE KILOMETRÓW DO LINII FRONTU. WZAJEMNE POWIĄZANIA): https://ukrainskidom.pl/nowa-kartografia-artpole/ [4]
• Iwa Kołodziejska wzięła udział w Festiwalu Nauki (temat Rośliny na wojnie na Ukrainie): https://www.etnologia.uw.edu.pl/aktualnosci/wl-i-ik-na-festi... [5]
• Roślinne krajobrazy wojny w Ukrainie – wykład dr Iwy Kołodziejskiej: https://bwa.wroc.pl/wydarzenie/roslinne-krajobrazy-wojny-w-u... [6]
• Iwa Kołodziejska wystąpiła na Seminarium Badaczek i Badaczy na Granicy.